повстяний

ПОВСТЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Вигот., зробл. з повсті.

— Було часом забудусь та не візьму з собою перинки, то ті каторжні повстяні матраци.. так надушать мені боки, що ребра болять (Н.-Лев., І, 1956, 575);

— Боярин, видать, — сказав чоловік у повстяній шапці (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 143);

*У порівн. Мусить [Ничипір] щось-то сказати, так і рота не роззявить і язика не поверне, неначе він йому повстяний (Кв.-Осн., II, 1956, 105);

// перен., розм. Подібний до повсті; негнучкий.

[Палажка:] Ось не верзи ти чортибатьказна-що своїм повстяним язиком! (Мирний, V, 1955, 225).

Значення в інших словниках

1. повстяний — повстя́ни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повстяний — З повсті, г. кайстровий, (з фетру) фетровий; (язик) П. негнучкий.  Словник синонімів Караванського
3. повстяний — -яна, -яне. Вигот., зробл. з повсті. || перен., розм. Подібний до повсті; негнучкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повстяний — Повстяни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повстяний — ПОВСТЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́. Вигот., зробл. з повсті. – Було часом забудусь та не візьму з собою перинки, то ті каторжні повстяні матраци .. так надушать мені боки, що ребра болять (І.  Словник української мови у 20 томах
6. повстяний — ПОВСТЯ́НИ́Й (виготовлений з повсті), ПОВСТИ́ННИЙ, КА́ЙСТРОВИЙ діал.; ФЕ́ТРОВИЙ (тонкий, найвищої якості). Джантемирові коні прийшли до фінішу змилені та втомлені. Жигіти одразу вкрили їх повстяними попонами (З.  Словник синонімів української мови
7. повстяний — Повстяни́й, -а́, -е́ Войлочный. КС. 1887. VI. 456. Бриль повстяний. Рудч. Ск. І. 62. Язик мов повстяний. Ном. № 11756.  Словник української мови Грінченка