повсюдний
ПОВСЮ́ДНИЙ, а, е. Який є, буває, має місце, відбувається і т. ін. повсюди.
Мов посполитеє рушення Латина в царстві началось, Повсюдна муштра та учення (Котл., І, 1952, 190);
Відчуття щастя, поєднання праці з наукою, повсюдне народження героїзму — ось відмінні риси повнокровного життя нашого радянського (Тич., III, 1957, 299).
Словник української мови (СУМ-11)