повтішати

ПОВТІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Утішати якийсь час.

Дома своє лихо, своє невимовне горе, а там батько-мати недужі. Вирве Горпина хвилину вільну — біжить довідатись. Побалакає-повтішає (Мирний, І, 1954, 230);

Посумує [Настя] часом, що живе в самотині, повтішає себе думкою.. про панича, та й ніхто про те не знає (Вас., І, 1959, 220).

Значення в інших словниках

1. повтішати — повтіша́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повтішати — -аю, -аєш, док., перех. Утішати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повтішати — ПОВТІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. Утішати якийсь час. Дома своє лихо, своє невимовне горе, а там батько-мати недужі. Вирве Горпина хвилину вільну – біжить довідатись.  Словник української мови у 20 томах