повідриваний

ПОВІДРИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідрива́ти¹;

// У знач. прикм.

В руки Юрко не взяв навіть молотка, щоб прибити повідривані дошки (Чорн., Потік.., 1956, 332);

Біла блузка на її грудях була розстебнута, гудзики повідривані, і вона весь час трималася за груди лівою рукою (Руд., Остання шабля, 1959, 401).

ПОВІДРИ́ВАНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повідрива́ти².

Значення в інших словниках

1. повідриваний — повідри́ваний 1 дієприкметник відриваний — про багато чогось повідри́ваний 2 дієприкметник відритий — про багато чогось  Орфографічний словник української мови
2. повідриваний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повідривати I. || у знач. прикм. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повідривати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повідриваний — ПОВІДРИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до повідрива́ти¹; // у знач. прикм. В руки Юрко не взяв навіть молотка, щоб прибити повідривані дошки (С. Чорнобривець); Біла блузка на її грудях була розстебнута, гудзики повідривані, і вона весь час трималася за груди лівою рукою (М. Руденко).  Словник української мови у 20 томах