повічний

ПОВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що дові́чний 2, 3.

— Віддайтесь на милость [милість], на ласку мою, Най слово запевнить моцарське, Що волю й шляхетство повічне даю За ваше завзяття лицарське! (Стар., Поет. тв., 1958, 229);

Тепер вона над заходом пливла В човні кленовім, в тиші вечоровій, Моя мелодія, моя любов, Моя повічна мрія кароока! (Мал., Листи.., 1961, 24).

Значення в інших словниках

1. повічний — пові́чний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. повічний — -а, -е, рідко. Те саме, що довічний 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повічний — ПОВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що дові́чний 2, 3. – Віддайтесь на милость [милість], на ласку мою, Най слово запевнить моцарське, Що волю й шляхетство повічне даю За ваше завзяття лицарське! (М.  Словник української мови у 20 томах
4. повічний — ВІ́ЧНИЙ (який не зникає, не перестає існувати; який існуватиме, триватиме довго, завжди), ДОВІ́ЧНИЙ, НАВІ́ЧНИЙ, НЕМИНУ́ЩИЙ, ПОВІ́ЧНИЙ рідше, БЕЗСМЕ́РТНИЙ, НЕВМИРУ́ЩИЙ, НЕВМИРА́ЮЧИЙ (перев. про подвиги, славу і т. ін. діяльність людей).  Словник синонімів української мови