погиблий

ПОГИ́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поги́бнути.

Жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи своїх погиблих синів (Фр., VI, 1951, 89);

// у знач. ім. поги́блий, лого, ч.; поги́бла, лої, ж. Людина, яка загинула.

Високий військовий достойник сухим, чітким голосом говорив про заслуги погиблих (Кобр., Вибр., 1954, 187);

Із живими погиблі встають із чужинського краю (Мал., Звенигора, 1959, 172).

Значення в інших словниках

1. погиблий — поги́блий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. погиблий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до погибнути. || у знач. ім. погиблий, -лого, ч.; погибла, -лої, ж.Людина, яка загинула.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погиблий — ПОГИ́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до поги́бнути. Жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи своїх погиблих синів (І. Франко); // у знач. ім. поги́блий, лого, ч.; поги́бла, лої, ж. Людина, яка загинула.  Словник української мови у 20 томах