погиблий
ПОГИ́БЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до поги́бнути.
Жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи своїх погиблих синів (І. Франко);
// у знач. ім. поги́блий, лого, ч.; поги́бла, лої, ж. Людина, яка загинула.
Високий військовий достойник сухим, чітким голосом говорив про заслуги погиблих (Н. Кобринська);
Із живими погиблі встають із чужинського краю (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)