погиблий
ПОГИ́БЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до поги́бнути.
Жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи своїх погиблих синів (І. Франко);
// у знач. ім. поги́блий, лого, ч.; поги́бла, лої, ж. Людина, яка загинула.
Високий військовий достойник сухим, чітким голосом говорив про заслуги погиблих (Н. Кобринська);
Із живими погиблі встають із чужинського краю (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погиблий — поги́блий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- погиблий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до погибнути. || у знач. ім. погиблий, -лого, ч.; погибла, -лої, ж.Людина, яка загинула. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погиблий — ПОГИ́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до поги́бнути. Жінки снували сюди й туди поміж громадою, допитуючись вістей про ворога або голосно оплакуючи своїх погиблих синів (Фр., VI, 1951, 89); // у знач. ім. поги́блий, лого, ч.; поги́бла, лої... Словник української мови в 11 томах