погній

ПОГНІ́Й, но́ю, ч.

1. рідко. Добре угноєна земля.

— А тим часом нехай пан собі поміркують, де їм лишить на грядки, чи коло дому, чи в полі. — Звісно, що коло дому… ловкий погній… і наручно буде… — вирвався з радою рудий Панас (Коцюб., II, 1955, 391).

2. діал. Добриво.

Старе, то наче зісохле бадилля, що само проситься на погній (Вільде, Сестри.., 1958, 336).

Значення в інших словниках

1. погній — Погні́й. Добриво. Коли вже бесіда про сіянє, то належить згадати про машини до сіяня штучних погноїв, а особливо вапна, що здали би ся в околицях, де потрібно рілю навозити вапном.  Українська літературна мова на Буковині
2. погній — див. намул  Словник синонімів Вусика
3. погній — -ною, ч. 1》 рідко. Добре угноєна земля. 2》 діал. Добриво.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. погній — ПОГНІ́Й, но́ю, ч. 1. рідко. Добре угноєна земля. – А тим часом нехай пан собі поміркують, де їм лишить на грядки, чи коло дому, чи в полі. – Звісно, що коло дому... ловкий погній... і наручно буде... – вирвався з радою рудий Панас (М. Коцюбинський).  Словник української мови у 20 томах
5. погній — Погній, -ною м. Сильно унавоженная земля. Н. Вол. у. Черниг. г.  Словник української мови Грінченка