поголитися

ПОГОЛИ́ТИСЯ, голю́ся, го́лишся. Док. до голи́тися 1.

— Здоров, Грицьку! Здоров, брате!.. Чи бач, як ти перемінився!..Заріс, постарів… — От, ще вигадайте! — защебетала Христя.. — То він не поголився… то так воно здається… (Мирний, І, 1949, 272);

Купив собі феску і тютюну (інші речі дорогі), поголився у турка (Коцюб., III, 1956, 348);

Тепер уже можна б зайнятися і самим собою. Розсупонитись від солдатського реміняччя, поголитись, покупатись (Гончар, ІІІ, 1959, 446).

Значення в інших словниках

1. поголитися — поголи́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. поголитися — -голюся, -голишся. Док. до голитися 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поголитися — ПОГОЛИ́ТИСЯ, голю́ся, го́лишся. Док. до голи́тися 1. – Здоров, Грицьку! Здоров, брате!.. Чи бач, як ти перемінився! .. Заріс, постарів... – От, ще вигадайте! – защебетала Христя .. – То він не поголився... то так воно здається...  Словник української мови у 20 томах
4. поголитися — Поголи́тися, -лю́ся, -лишся гл. Побриться. Звелів йому умитися й поголитися, бо борода у його виросла наче у пасічника. Рудч. Ск. II. 164.  Словник української мови Грінченка