погребиця
ПОГРЕ́БИ́ЦЯ, і, ж.
1. Те саме, що погрібни́к.
Ближче до будинку стояв погріб з погребицею, а над ним повітка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 82).
2. Те саме, що льох 1.
— Розкажу я все до крихтоньки Завтра матері твоїй.. Ох, просидиш ти в погребиці Вкупі з жабами весь день (Олесь, Вибр., 1958, 167).
Словник української мови (СУМ-11)