погубити —
(довести до загибелі) згубити, занапастити.
Словник синонімів Полюги
погубити —
погуби́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
погубити —
див. погубляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
погубити —
ПОГУБИ́ТИ див. погубля́ти.
Словник української мови у 20 томах
погубити —
загуби́ти / рідше губи́ти ро́зум (тя́му). Втратити здатність логічно, обдумано діяти; стати несамовитим, не контролювати своїх вчинків.
Фразеологічний словник української мови
погубити —
ЗАНАПАСТИ́ТИ (призвести до загибелі кого-небудь, до занепаду чогось, зробити нещасним чиєсь життя), ЗАГУБИ́ТИ, ПОГУБИ́ТИ, ЗНІ́ВЕЧИТИ, СПЛЮНДРУВА́ТИ, ЗВЕСТИ́, ЗГУБИ́ТИ, ДОКОНА́ТИ розм., ЗАПРОПАСТИ́ТИ розм., ЗБА́ВИТИ розм., УГРО́БИТИ (ВГРО́БИТИ) розм.
Словник синонімів української мови
погубити —
Погубити, -блю́, -биш гл. 1) Растерять. Заплакали запорожці, коней погубивши. Чуб. V. 940. 2) см. погубляти.
Словник української мови Грінченка