погубитися
ПОГУБИ́ТИСЯ, гу́биться; мн. погу́бляться; док. Загубитися, зникнути (про все або багато чого-небудь).
Погубилися підкови, верхівець упав з сідла (Рудь, Дон. зорі, 1958, 97);
Зітхнув [Петро] і почав у думці робити незакінчену дома задачу.. Нитки задачі поплуталися, погубились… (Вас., II, 1959, 117);
*Образно. Поодинокі хмари, що погубилися на синім небозводі, були темної барви (Коб., Вибр., 1949, 316).
Словник української мови (СУМ-11)