подаль

ПО́ДАЛЬ, присл., розм. На якійсь відстані від кого-, чого-небудь.

Коло ліжка [хворої] сидить моя мати з журботою своєю; а подаль од ліжка Павлютиха процвітає (Вовчок, VI, 1956, 221);

Волосся одкрите вітер йому підворушував: шапка ж облізла лежала там, де й сокира — на отшибі [відшибі], подаль (Тич., І, 1957, 247).

Значення в інших словниках

1. подаль — по́даль прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. подаль — присл., розм. На якійсь відстані від кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подаль — По́даль, присл. = віддалі́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. подаль — ПО́ДАЛЬ, присл., розм. На якійсь відстані від кого-, чого-небудь. Коло ліжка [хворої] сидить моя мати з журботою своєю; а подаль од ліжка Павлютиха процвітає (Марко Вовчок); Волосся одкрите вітер йому підворушував: шапка ж облізла лежала там, де й сокира – на отшибі [відшибі], подаль (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах
5. подаль — ВІДДАЛІ́К (на значній відстані), ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́, ПОО́ДАЛЬ, ВІДДАЛІ́ рідше, ПООДАЛІ́К рідше, ВІ́ДДАЛЬ рідше, ПО́ДАЛЬ розм., О́ДАЛЬ діал. Низенькі, напівзасипані снігом хатки стояли віддалік одна від одної (М.  Словник синонімів української мови