подаль

ВІДДАЛІ́К (на значній відстані), ВІДДАЛЯ́, ВІДДАЛЕКИ́, ПОО́ДАЛЬ, ВІДДАЛІ́ рідше, ПООДАЛІ́К рідше, ВІ́ДДАЛЬ рідше, ПО́ДАЛЬ розм., О́ДАЛЬ діал. Низенькі, напівзасипані снігом хатки стояли віддалік одна від одної (М. Олійник); Праворуч від шляху, трохи віддаля, рясніли електричні вогні (Ю. Смолич); Дівчата разом глянули на танк, що стояв віддалеки (О. Гончар); З дзвіниці виходять дівчата..; за дівчатами поодаль ідуть пишаючись парубки (М. Кропивницький); Багряним світлом грало (сонце).. по річці, Що віддалі велично протікала (Леся Українка); Трохи поодалік від берега, загойдані хвилями, дрімають табунцем чайки (В. Логвиненко); Віддаль безвладною масою лежав недужий (М. Коцюбинський); Підходить (Альберт) до великого каменя, що лежить подаль, і в задумі сідає на нього (Я. Мамонтов); — Одаль від інших людей.. Ми живемо (переклад Б. Тена).

Значення в інших словниках

1. подаль — по́даль прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. подаль — присл., розм. На якійсь відстані від кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подаль — По́даль, присл. = віддалі́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. подаль — ПО́ДАЛЬ, присл., розм. На якійсь відстані від кого-, чого-небудь. Коло ліжка [хворої] сидить моя мати з журботою своєю; а подаль од ліжка Павлютиха процвітає (Марко Вовчок); Волосся одкрите вітер йому підворушував: шапка ж облізла лежала там, де й сокира – на отшибі [відшибі], подаль (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах
5. подаль — ПО́ДАЛЬ, присл., розм. На якійсь відстані від кого-, чого-небудь. Коло ліжка [хворої] сидить моя мати з журботою своєю; а подаль од ліжка Павлютиха процвітає (Вовчок, VI, 1956, 221); Волосся одкрите вітер йому підворушував: шапка ж облізла лежала там...  Словник української мови в 11 томах