подзьобати
ПОДЗЬО́БА́ТИ, дзьо́ба́ю, дзьо́ба́єш і рідко ПОДЗЮ́БА́ТИ, дзю́ба́ю, дзю́ба́єш, док., перех.
1. Склювати все або багато чого-небудь.
Птаство голодне його [зерно] подзьобало (Манж., Тв., 1955, 104);
Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали (Сл. Гр.).
2. Склювати трохи чого-небудь.
*Образно. Данько.. посьорбав нашвидку з хлопцями гарячого борщу, подзьобав на бігу в садку вишень (Гончар, II, 1959, 269).
3. перен. Укрити яку-небудь поверхню заглибинами, ямами, ямками і т. ін. в багатьох місцях.
Ворожі снаряди оголили місцевість, подзьобали землю (Збан., Між.. людьми, 1955, 44);
Упавши на білу поверхню сметани, соляні крупинки враз подзьобали її сірими цяточками (Сенч., Опов., 1959, 46).
Словник української мови (СУМ-11)