подзьобати
ПОДЗЬО́БА́ТИ, дзьо́ба́ю, дзьо́ба́єш і рідко ПОДЗЮ́БА́ТИ, дзю́ба́ю, дзю́ба́єш і розм., ПОДЗЮБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., чого, що.
1. Склювати все або багато чого-небудь.
Птаство голодне його [зерно] подзьобало (І. Манжура);
Курчатка пшоно геть чисто все подзюбали (Сл. Б. Грінченка);
Подзюбався горобець вишень тай полетів (Сл. Б. Грінченка).
2. перен. Відщипуючи поїсти трохи чого-небудь (перев. ягід).
Данько .. посьорбав нашвидку з хлопцями гарячого борщу, подзьобав на бігу в садку вишень (О. Гончар);
Підіть у садок, порічків [порічок] подзюбайтеся (Сл. Б. Грінченка).
3. перен. Укрити яку-небудь поверхню заглибинами, ямами, ямками і т. ін. в багатьох місцях.
Ворожі снаряди оголили місцевість, подзьобали землю (Ю. Збанацький);
Упавши на білу поверхню сметани, соляні крупинки враз подзьобали її сірими цяточками (І. Сенченко).
Словник української мови (СУМ-20)