подлубати
ПОДЛУ́БАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. Док. до длу́бати 1.
Подлубати долівку.
2. Длубати, колупати якийсь час.
Чапа.. подлубав пальцем у густій бороді (Панч, Гомон. Україна, 1954, 70).
◊ В голові́ подлу́бати, жарт. — розміркувати, обдумати.
[Нечипір:] Легко сказати, Тяжко зробити: Перш треба подумать, В голові подлубать! (Кроп., І, 1958, 215).
Словник української мови (СУМ-11)