подовше
ПОДО́ВШЕ, присл. Як можна довше.
Поглянуть раз [на кохану], послухать мови, Очей подовше не звести, І тихо полум’я любови [любові] Самому довіку нести! (Граб., І, 1959, 149);
// Протягом більш тривалого часу.
Цілими тижнями, а далі й подовше не бував [Олесь] у мене (Фр., III, 1950, 110).
Словник української мови (СУМ-11)