подум
ПО́ДУМ, у, ч., поет., рідко. Думка, помисел.
Шуми, Славутичу-ріко, Ростіть, дерева юні, гінко, Клоніться вітами до ніг Великим людям і народам, Що в нас із ними спільний подум (Рильський, II, 1960, 107).
Словник української мови (СУМ-11)ПО́ДУМ, у, ч., поет., рідко. Думка, помисел.
Шуми, Славутичу-ріко, Ростіть, дерева юні, гінко, Клоніться вітами до ніг Великим людям і народам, Що в нас із ними спільний подум (Рильський, II, 1960, 107).
Словник української мови (СУМ-11)