подіум
ПО́ДІУМ, а, ч.
1. Підвищення навколо арени античного цирку з місцями для почесних гостей (імператора, сенаторів і т. ін.);
// Підніжжя імператорської ложі.
2. У скульпторів, художників — підвищене місце для натурщика, натурщиці.
До стін прихилені стоять полотна на підрамниках, картони; невеликий подіум — підвищення для натури — завалений великими папками (Перв., З щоденника.., 1956, 133);
// Підвищення або підставка для чого-небудь.
Обладнання [Полтавського] музею: вітрини, столики, пілони, подіуми, дошки і т. ін. ми вирішили робити такими, щоб вони були витончені й світлі (Нар. тв. та етн., 6, 1966, 83);
Зал ресторану «Золотий лев». Ліворуч шинквас,.. поруч з шинквасом невеличкий подіум, де сидить Марія (Собко, П’єси, 1958, 398).
Словник української мови (СУМ-11)