поетичний
ПОЕТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Стос. до поезії (у 1, 2 знач.); літературно-художній.
В своїй праці поетичній він [Т. Шевченко] мав на оці тільки людину та її щастя (Граб., III, 1960, 125);
Надзвичайно цінним і важливим для довженкознавства є.. розповіді про мистецько-поетичні уподобання Довженка, його природну обдарованість, талановитість (Вітч., 11, 1964, 213);
Під безпосереднім враженням революції 1905 року Франко створив свій найбільший поетичний твір — поему «Мойсей» (Корн., Разом із життям, 1950, 67);
В скарбницю нового, радянського поетичного мистецтва українська поезія внесла і вносить багато своїх, неповторних, тільки їй властивих барв (Про багатство л-ри, 1959, 109);
// Власт. поезії (у 2, 3 знач.); віршовий.
В юного поета поетична мова вся була реальна, вся була здорова (Тич., До молоді.., 1959, 22);
В загальному складі емоційної лексики осібне місце займає.. лексика з емоцією певної небуденності, лексика стилістичної добірності — так звана поетична лексика (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 80).
2. Який свідчить про творче обдаровання, здібності, хист до поезії (у 1, 2 знач.).
Вони.. раділи, що у нас є такий талан — белетристичний, науковий, поетичний, публіцистичний, практичний і т. д., все в одній особі (Л. Укр., V, 1956, 433);
Роман Л. Первомайського «Дикий мед» — твір високої поетичної снаги (Не ілюстрація.., 1967, 203).
3. Прикм. до пое́т 1.
А хіба ж творчість самобутніх талантів молодшого поетичного покоління, яке зросло після Вітчизняної війни, не заслуговує на добре.. слово (Мал., Думки.., 1959, 41).
4. Пройнятий, просякнутий поезією (у 4 знач.).
З таких пишних садків вилинув, як соловей з гаю, Шевченків геній, і його пісня така ж поетична, як ті садки весняної доби (Н.-Лев., II, 1956, 28);
— Кімнати низенькі, старосвітські.., стелі дерев’яні аж почорніли, але в цілості оселя поетична (Коб., III, 1956, 124);
Мова українського народу багата й поетична, нею можна до тонкощів передати і високий пафос, і задушевну ліричність, і м’який гумор, і гостру сатиру (Літ. газ., 10.VІІІ 1950, 3);
// Сповнений ліризму, краси, задушевності; піднесений.
Раїса перебирала в голові молитви; деякі з них здавались їй поетичними (Коцюб., І, 1955, 327);
І думки Тимофія були поетичні, як завжди поетична мрія про чесне, краще життя (Стельмах, II, 1962, 199).
◊ Поети́чне безла́ддя — про що-небудь недбало розставлене, розкидане, прибране і т. ін.
Білі чисті хати скрізь біліли в садках, ніби чиясь вередлива рука, граючись, розкидала їх в поетичному безладді по горбах та долинах (Н.-Лев., III, 1956, 7);
Густа, в поетичному безладді.., бентежна чорна його шевелюра де-не-де, особливо на скронях, сріблилася примхливими позначками невмолимої сивини (Ле, Право.., 1957, 9).
5. Який має підвищену емоційність; чутливий, тонкий, вразливий.
Поетичному Александрові аж сльози стали в очах (Фр., VIII, 1952, 129);
— Натура у вас поетична, Іване Семеновичу, ..от і посивіли вже, а захоплюєтесь, як той студент (Собко, Справа.., 1959, 14).
Словник української мови (СУМ-11)