поживання

ПОЖИВА́ННЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що життя́ 4; існування.

[Микола:] Вони [Наталка з матір’ю].. дуже бідно живуть. Я далекий їх родич і знаю їх бідне поживання (Котл., II, 1953, 29).

ПОЖИВА́ННЯ², я, с., рідко. Те саме, що кори́стува́ння; споживання.

Узяла гроші, подякувала, та й до брата. — На, — кажу, — братику мій! нехай тобі на добре поживання будуть! (Вовчок, І, 1955, 20).

Значення в інших словниках

1. поживання — пожива́ння 1 іменник середнього роду існування рідко пожива́ння 2 іменник середнього роду споживання рідко  Орфографічний словник української мови
2. поживання — I -я, с., рідко. Те саме, що життя 4); існування. II -я, с., рідко. Те саме, що користування; споживання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поживання — ПОЖИВА́ННЯ¹, я, с., рідко. Те саме, що життя́ 4; існування. [Микола:] Вони [Наталка з матір'ю] .. дуже бідно живуть. Я далекий їх родич і знаю їх бідне поживання (І. Котляревський). ПОЖИВА́ННЯ², я, с., рідко. Те саме, що кори́стува́ння.  Словник української мови у 20 томах
4. поживання — Пожива́ння, -ня с. 1) Житье. Нехай має в чужій землі добре поживання. Котл. МЧ. 426. Дуже бідно живуть. Я далекий їх родич і знаю їх бідне поживання. Котл. Н. П. 389. 2) Потребленіе. На, кажу, братіку мій! нехай тобі на добре поживання будуть (гроші). МВ. І. 31.  Словник української мови Грінченка