позавертати

ПОЗАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. неперех. Змінити напрямок руху, зробити поворот (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).

Машини позавертали за ріг; Діти позавертали до клубу.

2. перех. Спрямувати рух кого-, чого-небудь в інший бік, назад і т. ін., повернути всіх або багатьох, усе або багато чогось.

Позавертати підводи назад;

// Повернути, зігнати до табуна, череди (корів, овець і т. ін.), не дати їм відійти за межі пасовиська тощо.

— А куди ви? — підвівши голову, питає дід. — Підіть, лишень овець позавертайте! (Мирний, II, 1954, 57).

3. перех. Загнувши, підняти, зсунути все або багато чого-небудь, у багатьох місцях.

Буря вулики на пасіці поперекидала, яблука позбивала, покрівлі позавертала (Горд., Дівчина.., 1954, 235).

Значення в інших словниках

1. позавертати — позаверта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позавертати — -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Змінити напрямок руху, зробити поворот (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). 2》 перех. Спрямувати рух кого-, чого-небудь в інший бік, назад і т. ін., повернути всіх чи багатьох, усе чи багато чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позавертати — ПОЗАВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. без прям. дод. Змінити напрямок руху, зробити поворот (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Машини позавертали за ріг; Діти позавертали до клубу. 2. кого, що.  Словник української мови у 20 томах
4. позавертати — Позаверта́ти, -та́ю, -єш гл. Воротить (многихъ). Як їх турки-яниченьки із-за могили напали... коні з добиччу назад у город у Турещину позавертали. ЗОЮР. І. 42.  Словник української мови Грінченка