позаймати

ПОЗАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Узяти, обрати для користування, закріпити за собою або за ким-небудь усе або багато чогось.

Пани найкращі місця під себе позаймали, все найдорожче собі наздирали, а бідноту виперли аж на край міста (Мирний, III, 1954, 105);

Анна.. подає знак слугам, щоб частували гостей, що вже позаймали свої місця (Л. Укр., III, 1952, 403).

2. Заповнити собою все або багато чого-небудь (площу, ділянку, простір, місце і т. ін.).

Річко ж моя бистрая, Позаймала всі луги (Чуб., V, 1874, 321);

З того часу зо стін (кажуть люди старі) Було знято «докірливі пики» ; Зайві рамки кругом позаймали царі, Та поважні московські владики (Граб., І, 1959, 174).

3. Зайняти всіх або багатьох корів, гусей і т. ін.

Усі воли позаймали, кривого лишили (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. позаймати — позайма́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позаймати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Узяти, обрати для користування, закріпити за собою або за ким-небудь усе чи багато чогось. 2》 Заповнити собою все чи багато чого-небудь (площу, ділянку, простір, місце і т. ін.). 3》 Зайняти всіх чи багатьох корів, гусей і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позаймати — ПОЗАЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Узяти, обрати для користування, закріпити за собою або за ким-небудь усе або багато чогось. Пани найкращі місця під себе позаймали, все найдорожче собі наздирали, а бідноту виперли аж на край міста (Панас Мирний); Анна .  Словник української мови у 20 томах
4. позаймати — Позайма́ти, -ма́ю, -єш гл. 1) Занять; покрыть (во множествѣ). Позаймали постаті хто на своїй ниві, а хто й на чужому полі за копу. Г. Барв. 147. Річко ж моя бистрая, позаймала всі луги. Чуб. V. 321. 2) Загнать скотъ (во множествѣ). Усі воли позаймали, кривого лишили. Рудч. Чп. 95.  Словник української мови Грінченка