позакінчувати

ПОЗАКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Закінчити за кілька прийомів, у різний час (усе або багато чого-небудь; про всіх або багатьох).

— А ті [сини], що в армії, теж тут позакінчували десятирічку (Довж., III, 1960, 483);

[Яків:] А ти мені теж дивись, редакторе! Пишіть словами красивими, ви ж десятирічки позакінчували (Зар., Антеї, 1961, 51);

Позакінчувати розпочаті справи.

Значення в інших словниках

1. позакінчувати — позакі́нчувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позакінчувати — -ую, -уєш, док., перех. Закінчити за кілька заходів, у різний час (усе чи багато чого-небудь; про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позакінчувати — ПОЗАКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, док., що. Довести що-небудь до кінця, до завершення(про все або багато чого-небудь; про всіх або багатьох). – А ті [сини], що в армії, теж тут позакінчували десятирічку (О. Довженко); [Яків:] А ти мені теж дивись, редакторе!...  Словник української мови у 20 томах