позамикати

ПОЗАМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗАМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Замкнути, зачинити на замок, ключ, засув і т. ін. все або багато чого-небудь.

Позамикав хазяїн замки, дав їм [наймитам] кожному по полтинику і сказав, щоб ішли собі гулять, куди хто хоче (Кв.-Осн., II, 1956, 404);

Терентій Корнійович позамикав шухляди, погасив електрику (Гур., Наша молодість, 1949, 383).

2. Зачинити в приміщенні, замкнувши всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь.

[Монтаньяр:] Не вільно розмовляти, громадяни! Вже спати час. Позамикаю всіх (Л. Укр., II, 1951, 165).

Значення в інших словниках

1. позамикати — позамика́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. позамикати — -аю, -аєш і рідко позамикувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Замкнути, зачинити на замок, ключ, засув і т. ін. все чи багато чого-небудь. 2》 Зачинити в приміщенні, замкнувши всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позамикати — ПОЗАМИКА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗАМИ́КУВАТИ, ую, уєш, док. 1. що. Замкнути, зачинити на замок, ключ, засув і т. ін. все або багато чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. позамикати — Позамика́ти, -ка́ю, -єш гл. 1) Запереть (во множествѣ). Позамикали і церкву, і цвинтарь, і зійшли на кладвище. Кв. Як у церквах та в коморах замки замикаються, так щоб нашим ворогам зуби і губи позамикало. Драг. 38. 2) Заключить, запереть (многихъ).  Словник української мови Грінченка