позапрягати

ПОЗАПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Запрягти всіх або багатьох (коней, волів і. т. ін.).

Тільки в них і мови було, що князі та пани вельможнії. Було і к весіллю зовсім приберуться [панночка з старою панією] і будинки поставляють кам’яні, і коней вороних позапрягають, — аж лихо! (Вовчок, І, 1955, 107);

Хлопці встали, ..Сиві воли позапрягали (Коцюб., І, 1955, 180);

// Приготувати до їзди вози, сани і т. ін., впрягши в них коней, волів тощо.

Пообідали [сини та батраки], позапрягали вози.. та й рушили (Кв.-Осн., II, 1956, 133).

2. перен., розм. Примусити всіх або багатьох виконувати важку або тривалу роботу, багато працювати.

— Потомились, хлопці? — співчуває їм Бондариха. — Це добре гостювання — тільки прийшли, а їх зараз у роботу позапрягали (Вас., II, 1959, 167).

Значення в інших словниках

1. позапрягати — позапряга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позапрягати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Запрягти всіх чи багатьох (коней, волів і т. ін.). || Приготувати до їзди вози, сани і т. ін., впрягши в них коней, волів тощо. 2》 перен., розм. Примусити всіх чи багатьох виконувати тяжку або тривалу роботу, багато працювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позапрягати — ПОЗАПРЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. 1. Запрягти всіх або багатьох (коней, волів і. т. ін.). Тільки в них і мови було, що князі та пани вельможнії.  Словник української мови у 20 томах
4. позапрягати — Позапряга́ти, -га́ю, -єш гл. Запрячь (во множествѣ). Воли позапрягають. Грин. III. 50. Мої коні воронії да позапрягані стоять. Чуб. V. 534.  Словник української мови Грінченка