позариватися
ПОЗАРИВА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся, док. Заритися (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).
Позаривались в мул, на дні річок і боліт, жаби (Коп., Як вони.., 1948, 71);
Жура хотів посадовити когось з хлопців у кабіну, але ті вже повскакували в кузов і замахали звідти руками: — І не думайте! Ми позариваємось, тут солома є (Мушк., Чорний хліб, 1960, 128).
Словник української мови (СУМ-11)