позгортати

ПОЗГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Згорнути, скласти все або багато чого-небудь.

Позгортай одежу та поховай у скриню (Сл. Гр.);

// Зігнувши, вигнувши і т. ін. якимсь чином, надати певного положення (рукам, пальцям і т. ін.) (про всіх або багатьох).

Молодиці позгортували руки та важко зітхали (Н.-Лев., II, 1956, 330).

◊ Позгорта́ти ру́ки — те саме, що Згорну́ти ру́ки (про всіх або багатьох) ( див. рука́).

— А чого це ви поставали та руки позгортали..? (Н.-Лев., II, 1956, 265).

2. Згрібаючи, зібрати в одне місце все або багато чого-небудь.

Позгортати сміття докупи.

3. Згрібаючи, прибрати, скинути звідкись усе або багато чого-небудь.

*Образно. Я для нього білі цвіти збирала-плекала, оце ж мої пелюсточки вода позгортала (У. Кравч., Вибр., 1958, 117).

Значення в інших словниках

1. позгортати — позгорта́ти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. позгортати — -аю, -аєш і рідко позгортувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Згорнути, скласти все чи багато чого-небудь. || Зігнувши, вигнувши і т. ін. якимсь чином, надати певного положення (рукам, пальцям і т. ін.) (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позгортати — ПОЗГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Згорнути, скласти все або багато чого-небудь. Позгортай одежу та поховай у скриню (Сл. Б. Грінченка); // Зігнувши, вигнувши і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. позгортати — Позгорта́ти, -та́ю, -єш гл. Свернуть (во множествѣ). Позгортай одежу та поховай у скриню. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка