поздоровлення
ПОЗДОРО́ВЛЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. поздоро́вити, поздоровля́ти.
Нарешті висота впала.., і першим про це дізнався Маковейчик. Лінія [телефонного зв’язку] одразу сповнилась радісним клекотом, взаємними поздоровленнями (Гончар, III, 1959, 60);
Вчителя ми застали в альтані.. Я.. поздоровив його. Він мотнув головою, не відповідаючи нічого на моє поздоровлення (Фр., IV, 1950, 282).
2. Привітання з нагоди якої-небудь радісної, приємної події (народження, одруження, ювілею і т. ін.).
Василько подав їй свою чашку, промовивши тихо і несміливо якесь поздоровлення (Л. Укр., III, 1952, 485);
Засушені квіти.., альбоми з поздоровленнями і видами на море.. — все те висіло на стінах, як свідки і співучасники далеких забав і ночей (Вільде, Сестри.., 1958, 451).
Словник української мови (СУМ-11)