позивач

ПОЗИ́ВА́Ч, и́вача́, ч. Той, хто подає позов.

Виграш доведеться присудити позивачу (Ле, В снопі.., 1960, 116).

Значення в інших словниках

1. позивач — пози́ва́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. позивач — Позовник, позивальник, скаржник, (вічний) позивака, позивайло, сутяга.  Словник синонімів Караванського
3. позивач — -ивача, ч. Той, хто подає позов.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. позивач — ПОЗИ́ВА́Ч, и́вача́, ч. Той, хто подає позов (звертається до суду з вимогою захисту цивільних прав). Виграш доведеться присудити позивачу (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
5. позивач — У цивільному процесі сторона, яка вносить позов до суду.  Універсальний словник-енциклопедія
6. позивач — рос. истец особа (фізична , або юридична), яка звертається до суду. арбітражу або третейського суду за захистом порушених або заперечуваних її прав чи інтересів, що їх охороняє закон. Громадянин може бути П. при досягненні 18 років.  Eкономічна енциклопедія