позирк
ПО́ЗИРК, у, ч., діал. Погляд.
— Уся вона, кождий її рух, кожда рисочка, кожде слово, кождий позирк її очей — усе в неї було таке, що я від першої хвилі забув себе (Фр., IV, 1950, 285);
Зовсім призвичаївшись, одним позирком охопила [Надійка] всю перспективу цеху (Коз., Листи.., 1967, 127).
◊ За пе́ршим по́зирком — одразу.
Пізнав [Зам’ятальський] мене за першим позирком і простягнув мені руку (Фр., III, 1950, 242).
Словник української мови (СУМ-11)