позлітати

ПОЗЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док.

1. Злетіти вгору (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь).

Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б’ються (Сл. Гр.).

2. Злетівши, покинути якесь місце (про всіх або багатьох).

Кури позлітали з сідала (Сл. Гр.).

3. розм. Швидко зіскочити, з’їхати, спуститися і т. ін. звідкись (про всіх або багатьох).

Зграєю гайвороння бандити позлітали з коней і опустились на ріллю (Стельмах, II, 1962, 192).

4. Упасти, зірвавшися звідкись, відділившись від чого-небудь (про все або багато чогось, усіх або багатьох).

Митруньо вздрів багато дерев, а на землі повнісінько всілякого цвіту, що позлітав уже з садовини (Март., Тв., 1954, 145);

Хлопці й дівчата від того вигуку мало не позлітали з огорожі (Юхвід, Оля, 1959, 126);

— Он він [танк] захряс на болоті!.. — І гусениці позлітали, і башту, видно, заклинило! (Гончар, IV, 1960, 58).

Значення в інших словниках

1. позлітати — позліта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позлітати — -ає, -аємо, -аєте, док. 1》 Злетіти вгору (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь). 2》 Злетівши, покинути якесь місце (про всіх чи багатьох). 3》 розм. Швидко зіскочити, з'їхати, спуститися і т. ін. звідкись (про всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позлітати — ПОЗЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Злетіти вгору (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються (Сл. Б. Грінченка). 2. Злетівши, покинути якесь місце (про всіх або багатьох).  Словник української мови у 20 томах
4. позлітати — Позліта́ти, -та́ємо, -єте гл. 1) Слетѣть. Кури позлітали з сідала. 2) Взлетѣть. Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються.  Словник української мови Грінченка