позлітати

позліта́ти

-ає, -аємо, -аєте, док.

1》 Злетіти вгору (про всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь).

2》 Злетівши, покинути якесь місце (про всіх чи багатьох).

3》 розм. Швидко зіскочити, з'їхати, спуститися і т. ін. звідкись (про всіх чи багатьох).

4》 Упасти, зірвавшися звідкись, відділившись від чого-небудь (про все чи багато чогось, усіх чи багатьох).

Значення в інших словниках

1. позлітати — позліта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позлітати — ПОЗЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Злетіти вгору (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються (Сл. Б. Грінченка). 2. Злетівши, покинути якесь місце (про всіх або багатьох).  Словник української мови у 20 томах
3. позлітати — ПОЗЛІТА́ТИ, а́є, а́ємо, а́єте, док. 1. Злетіти вгору (про всіх або багатьох, усе або багато чого-небудь). Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б’ються (Сл. Гр.). 2. Злетівши, покинути якесь місце (про всіх або багатьох). Кури позлітали з сідала (Сл.  Словник української мови в 11 томах
4. позлітати — Позліта́ти, -та́ємо, -єте гл. 1) Слетѣть. Кури позлітали з сідала. 2) Взлетѣть. Глянь, півні позлітали аж на хату та й там б'ються.  Словник української мови Грінченка