позолочуваний

ПОЗОЛО́ЧУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до позоло́чувати.

2. у знач. прикм. Покритий позолотою.

Затремтів до самого вершка кам’яний колос, і з грюкотом пообпадало позолочуване проміннє [проміння] з його голови і стріли з його рук (Фр., II, 1950, 97);

Молиться [злодій] в церкві поміж людьми на те тільки, щоб украсти позолочуваний хрест (Март., Тв., 1954, 366);

*У порівн. [Данило:] Може, то якраз золота грамота? [Петро:] Іменно вона!.. Я бачив, що один краєчок здорово блищав, аж сяв, неначе позолочуваний!.. (Кроп., IV, 1959, 93).

Значення в інших словниках

1. позолочуваний — позоло́чуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. позолочуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до позолочувати. 2》 у знач. прикм. Покритий позолотою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позолочуваний — ПОЗОЛО́ЧУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до позоло́чувати. 2. у знач. прикм. Покритий позолотою. Затремтів до самого вершка кам'яний колос, і з грюкотом пообпадало позолочуване проміннє [проміння] з його голови і стріли з його рук (І.  Словник української мови у 20 томах