позсовувати

ПОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зсунути все або багато чого-небудь.

Розморені теплом, свіжим весняним вітром, червонощокі дівчата та молодиці, позсовувавши на тім’я шовкові хустки, перекидалися ліньки словом-другим (Мокр., Слід.., 1969, 83);

Далі пішли обідрані хатки убогих людей. Спершу густо, мов їх одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше; далі рідше та рідше (Мирний, III, 1954, 105).

Значення в інших словниках

1. позсовувати — позсо́вувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позсовувати — -ую, -уєш і позсувати, -аю, -аєш, док., перех. Зсунути все чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позсовувати — ПОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Зсунути все або багато чого-небудь. Розморені теплом, свіжим весняним вітром, червонощокі дівчата та молодиці, позсовувавши на тім'я шовкові хустки, перекидалися ліньки словом-другим (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. позсовувати — Позсо́вувати, -со́вую, -со́вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. позсовувати — Позсовувати, -вую, -єш гл. Сдвинуть (во множествѣ). Спершу густо, мов їх (хати) одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше, а далі рідче. Мир. Пов. II. 83.  Словник української мови Грінченка