позсовувати
ПОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зсунути все або багато чого-небудь.
Розморені теплом, свіжим весняним вітром, червонощокі дівчата та молодиці, позсовувавши на тім’я шовкові хустки, перекидалися ліньки словом-другим (Мокр., Слід.., 1969, 83);
Далі пішли обідрані хатки убогих людей. Спершу густо, мов їх одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше; далі рідше та рідше (Мирний, III, 1954, 105).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позсовувати — позсо́вувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позсовувати — -ую, -уєш і позсувати, -аю, -аєш, док., перех. Зсунути все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позсовувати — ПОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Зсунути все або багато чого-небудь. Розморені теплом, свіжим весняним вітром, червонощокі дівчата та молодиці, позсовувавши на тім'я шовкові хустки, перекидалися ліньки словом-другим (Ю. Словник української мови у 20 томах
- позсовувати — Позсо́вувати, -со́вую, -со́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- позсовувати — Позсовувати, -вую, -єш гл. Сдвинуть (во множествѣ). Спершу густо, мов їх (хати) одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше, а далі рідче. Мир. Пов. II. 83. Словник української мови Грінченка