1. Словник української мови у 20 томах

позсовувати

ПОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

Зсунути все або багато чого-небудь.

Розморені теплом, свіжим весняним вітром, червонощокі дівчата та молодиці, позсовувавши на тім'я шовкові хустки, перекидалися ліньки словом-другим (Ю. Мокрієв);

Далі пішли обідрані хатки убогих людей. Спершу густо, мов їх одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше; далі рідше та рідше (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позсовувати — позсо́вувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позсовувати — -ую, -уєш і позсувати, -аю, -аєш, док., перех. Зсунути все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позсовувати — Позсо́вувати, -со́вую, -со́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. позсовувати — ПОЗСО́ВУВАТИ, ую, уєш і ПОЗСУВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Зсунути все або багато чого-небудь. Розморені теплом, свіжим весняним вітром, червонощокі дівчата та молодиці, позсовувавши на тім’я шовкові хустки, перекидалися ліньки словом-другим (Мокр. Словник української мови в 11 томах
  5. позсовувати — Позсовувати, -вую, -єш гл. Сдвинуть (во множествѣ). Спершу густо, мов їх (хати) одну до другої хто позсовував, щоб було затишніше й тепліше, а далі рідче. Мир. Пов. II. 83. Словник української мови Грінченка