позітхати
ПОЗІТХА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Зітхати якийсь час.
Роздумався я отакечки, розгадався, та, трохи позітхавши, почав всміхатись (Вовчок, VI, 1956, 270);
Видко, убогим було її щастя: нарік [наступного року] вони ледве повернули зерно, потужили, позітхали та й подалися обоє на поклін у панську економію (Стельмах, І, 1962, 293).
Словник української мови (СУМ-11)