позіхоти

ПОЗІХО́ТИ, о́т, мн. (одн. позіхо́та, и, ж.), розм. Те саме, що по́зіхи.

Стрепенулась бурса; де ті й позіхоти поділися — аж очі засіяли: запахло роботою (Вас., І, 1959, 234);

Став [Змій] на ганку позіхати — Аж гуде на вітах лист І здригається поміст. Розігнавши позіхоту, Змій загадує роботу (Перв., Райдуга.., 1960, 159).

◊ Позіхо́ти змага́ють (беру́ть) кого — те саме, що По́зіхи змага́ють (беру́ть) ( див. по́зіхи).

Тим часом запал [у Віті] проходив, і брали позіхоти (Вас., II, 1959. 200).

Значення в інших словниках

1. позіхоти — -от, мн. (одн. позіхота, -и, ж.), розм. Те саме, що позіхи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. позіхоти — ПОЗІХО́ТИ, о́т, мн. (одн. позіхо́та, и, ж.), розм. Те саме, що по́зіхи. Стрепенулась бурса; де ті й позіхоти поділися – аж очі засіяли: запахло роботою (С. Васильченко); Став [Змій] на ганку позіхати – Аж гуде на вітах лист І здригається поміст.  Словник української мови у 20 томах