поквоктувати
ПОКВО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок. Квоктати час від часу (про курей та деяких інших птахів).
Початок травня був холоднуватий. А квочка вже курчат вивела, водить їх по двору, лагідно поквоктуючи (Коп., Як вони.., 1961, 149);
// Видавати невиразні звуки, схожі на квоктання.
Слухала, як.. посапує [немовля], поквоктує, муркотить тихесенько, стискає, ніби пробує прикусити їй груди беззубими своїми яснами (Дор., Не повтори.., 1968, 82).
Словник української мови (СУМ-11)