поквоктувати
ПОКВО́КТУВАТИ, ую, уєш, недок.
Квоктати час від часу (про курей та деяких інших птахів).
Початок травня був холоднуватий. А квочка вже курчат вивела, водить їх по двору, лагідно поквоктуючи (О. Копиленко);
// Видавати невиразні звуки, схожі на квоктання.
Слухала, як .. посапує [немовля], поквоктує, муркотить тихесенько, стискає, ніби пробує прикусити їй груди беззубими своїми яснами (П. Дорошко).
Словник української мови (СУМ-20)