покерувати
ПОКЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., ким, чим і без додатка.
1. Спрямувати хід, рух, роботу кого-, чого-небудь.
[Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи; чи в плузі, чи в возі — ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (Кроп., V, 1959, 119).
2. Дати напрям, вказівки кому-, чому-небудь; спрямувати чиюсь діяльність, вчинки, думки і т. ін.; розпорядитися ким-, чим-небудь.
Будьте ж ласкаві, шановний Михайле Федоровичу, напишіть мені, як стоїть справа.., щоб я знав, як собою покерувати надалі (Коцюб., III, 1956, 119);
[Назар Петрович:] Сьогодні директор привселюдно сказав: покладаюся на тебе, Назаре, як на кам’яну скелю. Бери владу до рук і керуй. Що ж, і покерую (Дмит., Дівоча доля, 1960, 61).
3. Керувати якийсь час.
Словник української мови (СУМ-11)