покерувати

покерува́ти

-ую, -уєш, док., ким, чим і без додатка.

1》 Спрямувати рух, роботу кого-, чого-небудь.

2》 Дати напрям, вказівки кому-, чому-небудь; спрямувати чиюсь діяльність, вчинки, думки і т. ін.; розпорядитися ким-, чим-небудь.

3》 Керувати якийсь час.

Значення в інших словниках

1. покерувати — покерува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покерувати — ПОКЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., ким, чим і без дод. 1. Спрямувати хід, рух, роботу кого-, чого-небудь. [Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи; чи в плузі, чи в возі – ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (М. Кропивницький).  Словник української мови у 20 томах
3. покерувати — СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. покерувати — Покерува́ти, -ру́ю, -ру́єш чим  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. покерувати — ПОКЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., ким, чим і без додатка. 1. Спрямувати хід, рух, роботу кого-, чого-небудь. [Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи; чи в плузі, чи в возі — ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (Кроп., V, 1959, 119).  Словник української мови в 11 томах
6. покерувати — Покерува́ти, -рую, -єш гл. Поуправлять.  Словник української мови Грінченка