поковка

ПОКО́ВКА, и, ж., спец. Заготовка, признач. для кування, або металевий виріб, одержаний в результаті кування.

На завод майбутня машина прибуває у вигляді поковок сталі, листів прокату, листів слюди (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 164);

Це не жарти — робити поковку із злитка в двісті тридцять тонн! (Собко, Біле полум’я, 1952, 221);

Сам [гетьман] випробував засуви і залізну поковку на дубових дверях (Ле, Наливайко, 1957, 442).

Значення в інших словниках

1. поковка — поко́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. поковка — -и, ж., спец. Заготовка, признач. для кування, або металевий виріб, одержаний внаслідок кування.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. поковка — ПОКО́ВКА, и, ж., спец. Заготовка, признач. для кування, або металевий виріб, одержаний в результаті кування. На завод майбутня машина прибуває у вигляді поковок сталі, листів прокату, листів слюди (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах