покоїти

ПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., перех., заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити.

Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти, ніжити (Кв.-Осн., II, 1956, 438);

*Образно. Ще далі… тиша славного кварталу, Де в куряві розкопаного валу Храм-мавзолей покоїть свій фронтон (Зеров, Вибр., 1966, 93).

Значення в інших словниках

1. покоїти — поко́їти дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. покоїти — -ою, -оїш, недок., перех., заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покоїти — ПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., кого, що, заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти, ніжити (Г. Квітка-Основ'яненко); * Образно. Ще далі... тиша славного кварталу, Де в куряві розкопаного валу Храм-мавзолей покоїть свій фронтон (М. Зеров).  Словник української мови у 20 томах
4. покоїти — ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т.ін.) кому і без додатка, жарт. 1. Хтось дуже пишається своєю славою, досягнутими успіхами. В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
5. покоїти — Поко́їти, -ко́ю, -їш гл. Покоить, лелѣять. Я тебе не покину довіку, буду тебе попоїти. Кв.  Словник української мови Грінченка