покоїти
ПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., перех., заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити.
Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти, ніжити (Кв.-Осн., II, 1956, 438);
*Образно. Ще далі… тиша славного кварталу, Де в куряві розкопаного валу Храм-мавзолей покоїть свій фронтон (Зеров, Вибр., 1966, 93).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покоїти — поко́їти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- покоїти — -ою, -оїш, недок., перех., заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покоїти — ПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., кого, що, заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти, ніжити (Г. Квітка-Основ'яненко); * Образно. Ще далі... тиша славного кварталу, Де в куряві розкопаного валу Храм-мавзолей покоїть свій фронтон (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
- покоїти — ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т.ін.) кому і без додатка, жарт. 1. Хтось дуже пишається своєю славою, досягнутими успіхами. В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (З журналу). Фразеологічний словник української мови
- покоїти — Поко́їти, -ко́ю, -їш гл. Покоить, лелѣять. Я тебе не покину довіку, буду тебе попоїти. Кв. Словник української мови Грінченка