1. Словник української мови Грінченка

покоїти

Поко́їти, -ко́ю, -їш

гл. Покоить, лелѣять. Я тебе не покину довіку, буду тебе попоїти. Кв.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покоїти — поко́їти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. покоїти — -ою, -оїш, недок., перех., заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покоїти — ПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., кого, що, заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти, ніжити (Г. Квітка-Основ'яненко); * Образно. Ще далі... тиша славного кварталу, Де в куряві розкопаного валу Храм-мавзолей покоїть свій фронтон (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
  4. покоїти — ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т.ін.) кому і без додатка, жарт. 1. Хтось дуже пишається своєю славою, досягнутими успіхами. В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (З журналу). Фразеологічний словник української мови
  5. покоїти — ПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., перех., заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти, ніжити (Кв.-Осн., II, 1956, 438); *Образно. Ще далі… тиша славного кварталу, Де в куряві розкопаного валу Храм-мавзолей покоїть свій фронтон (Зеров, Вибр., 1966, 93). Словник української мови в 11 томах