покоїти

ла́ври не даю́ть спа́ти (спо́ко́ю, поко́ю і т.ін.) кому і без додатка, жарт. 1. Хтось дуже пишається своєю славою, досягнутими успіхами. В навчанні виявляв великі успіхи і радів, коли його хвалили. Зі шкільної парти лаври не давали спати (З журналу). 2. Хтось наполегливо трудиться, не заспокоюється на досягнутому, весь час у роботі, прагне до чогось. Лаври не давали спати, хотілось досягти більшого (З газети); // чого. Хтось захоплюється чим-небудь, перебуває під впливом чого-небудь. Маруся каже: “Раніш досить порядні вірші писав. А тепер лаври імажинізму не дають покою… Пороть треба” (М. Хвильовий). 3. чиї, чого. Хтось заздрить чужим успіхам, чиїйсь славі. Писав він (князь) і на старості літ значно краще, ніж Валуєв, якому не давали спокою лаври романіста (В. Канівець); Корабелам і судновласникам не дають спокою лаври “Шин Айтоку-Мару” (З журналу).

не дава́ти / не да́ти споко́ю (поко́ю, супоко́ю і под.) кому і без додатка. Спонукати до постійної діяльності. Ні собі, ні підлеглим Брянський не давав у горах спокою. Навіть Сагайду і Черниша він тренував годинами (О. Гончар); Від рання до вечора копирсається (мати) в землі сама, не дає спокою й іншим (Ю. Мушкетик); Заховані на Кокосі коштовності не дають спокою багатьом шукачам наживи. Хто тільки не мріяв стати казковим графом Монте-Крісто (Цікава географія); // Спонукати до певних роздумів, дій; пам’ятати. Ось уже три роки корабелам і судовласникам не дають спокою лаври “Шин Айтоку-Мару” (З журналу).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покоїти — поко́їти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. покоїти — -ою, -оїш, недок., перех., заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покоїти — ПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., кого, що, заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти, ніжити (Г. Квітка-Основ'яненко); * Образно. Ще далі... тиша славного кварталу, Де в куряві розкопаного валу Храм-мавзолей покоїть свій фронтон (М. Зеров). Словник української мови у 20 томах
  4. покоїти — ПОКО́ЇТИ, о́ю, о́їш, недок., перех., заст. Оточувати спокоєм; берегти, пестити. Я тебе не покину довіку, буду тебе покоїти, ніжити (Кв.-Осн., II, 1956, 438); *Образно. Ще далі… тиша славного кварталу, Де в куряві розкопаного валу Храм-мавзолей покоїть свій фронтон (Зеров, Вибр., 1966, 93). Словник української мови в 11 томах
  5. покоїти — Поко́їти, -ко́ю, -їш гл. Покоить, лелѣять. Я тебе не покину довіку, буду тебе попоїти. Кв. Словник української мови Грінченка